Виконайте без з'ясувань і тиску: не питайте причину й не переконуйте залишитися. Підтвердіть клієнтові, що все виконано.
Ветеран чи ветеранка, які звертаються до вашої компанії, — насамперед клієнти з конкретною задачею. Бойовий досвід — лише частина історії людини, а не те, через що варто її визначати в розмові.
Повага до автономії. Людина сама вирішує, чим ділитися. Питання про службовий досвід не потрібні для вирішення робочого запиту, тож і питати про них не варто.
Без оцінних ярликів. Слова на кшталт «герой» чи «травмований» зводять людину до образу. Краще говорити про досвід і компетенції.
Чесність важливіша за впевненість. «Я не знаю, але з'ясую» — краще, ніж вигадувати відповідь, аби виглядати компетентним.
Найчастіша помилка — не грубість, а надмірна цікавість. Межа проста: усе, що виходить за рамки конкретного робочого запиту клієнта, — поза зоною доречних питань.
Некоректними вважаються запитання про бойовий досвід, про втрати серед побратимів і посестер, про місця дислокації та причини участі у бойових діях, про здоров'я й діагнози.
Замість цього доречно запитати: «Які умови допоможуть вам працювати найкомфортніше?» Це переводить розмову в практичну площину.
Жарти на воєнну тематику теж поза межами доречного: ви не знаєте, що саме може зачепити конкретну людину.